Принесіть мені їх сюди (Мт. 14, 14-22)
Сьогодні у Євангелії читаємо розповідь про чудо п’яти хлібів і двох риб. Його можна назвати чудом або даром Божої любові. У минулі неділі ми роздумували про віру та її прояви у різних оздоровленнях, як основу духовного життя.
Чудесне розмноження Ісусом хлібів і риб – це знак Божої любові. Спочатку Христос навчав людей про Царство Небесне, а вкінці дня вирішив дати їм також поживу для тіла. А тим самим проявити любов і милосердя до народу, який перебував із Ним цілий день. Наукою Спаситель виховував у слухачів віру, а чудом хлібів і риб – любов. Оскільки Бог є любов’ю, то головним плодом віри є любов – вершина зв’язку із Богом, яка є основою спасіння. Про це пише апостол Павло: У Христі Ісусі нічого не означають ні обрізання, ні не обрізання, але – віра чинна любов’ю (Гал 5,6), „Тепер же зостаються: віра, надія й любов – цих троє; але найбільша з них – любов” (1Кор 13,13). Любов запевняє нам постійне перебування з Господом в небі, вічне щастя.
Люди, що ходили з Ісусом, мали з собою п’ять хлібів і дві риби. Їх можна назвати даром віри. На прохання апостолів відпустити людей по селах, аби купили собі їжу, Спаситель сказав принести Йому той хліб, який мають із собою. Коли апостоли принесли Ісусові хліби та рибу, то цим проявили віру в Його милосердя. Коли ж Христос чудесно розмножив хліби й рибу, вони стали даром любові Бога до них.
Наше життя складається з різних речей, але найважливішу роль відіграє любов. Вона найкраще зміцнює нас, запевняє добре життя: дає впевненість у собі, відвагу й душевний спокій. Любов допомагає будувати добрі стосунки з людьми, які дарують нам земні й духовні дари. У цьому переконує нас апостол Павло: „Якби я мав дар пророцтва і відав усі тайни й усе знання, і якби я мав усю віру, щоб і гори переставляти, але не мав любови, я був би – ніщо” (1Кор 13,2). Бо правдива любов жертовна й безкорислива, має силу подолати труднощі на дорозі до особистого й спільного добра.
Сучасне життя, а зокрема теперішня війна в Україні, дає нам багато прикладів віри та любові. Такими є донори, які жертвують свою кров чи органи, кошти, щоб врятувати життя інших людей. Особливо вражає приклад молоді, коли жертвують цінні речі, кошти чи подарунки, отримані на День народження, щоб зібрати кошти для збройних сил та українських бійців, аби швидше завершилася ця несправедлива війна, не гинули невинні люди.
У одного хлопчика була канарейка, яка тішила його своїм співом зранку до вечора. Коли його мама сильно захворіла, то спів пташки почав дратувати її. Хлопчик заніс клітку з пташкою в іншу кімнату, але дзвінкий голос канарейки долинав і звідти. Помітивши це, хлопчик запитав маму, чи їй важко слухати спів канарейки. Мама не хотіла казати неправди синові й тому відповіла: „Так, моя дитино”. Хлопчик побіг, узяв клітку, вийшов з нею на вулицю і подарував пташку сусідським дітям. Повернувшись до мами, він розповів їй про свій вчинок, додаючи: „Тепер пташка більше не буде набридати тобі!” „Але ж ти її так любив, синочку, як же ти міг розлучитися з нею?” „Мамцю, – відповів хлопчик – тебе я люблю набагато більше ніж свою пташку. Я не можу любити те, що спричиняє страждання моїй мамі!
Хто правдиво вірує і любить, готовий пожертвувати улюбленими речами, щоб полегшити долю ближніх.
Роздуми над чудом п’яти хлібів і двох риб можна підсумувати словами: Коли будемо мати міцну й витривалу віру, то Ісус щедро наповнить нас дарами Своєї любові. Сповняться Його слова: „Нехай вам станеться за вашою вірою!” Амінь.
